30 лист. 2008 р.

Поточний запас

Сьогодні ми розглянемо, що у мене є і над чим я збираюся працювати. Світлини варті тисячі слів, отже просто покажу мій запас моделей.




Цю модель я отримав в подарунок в жовтні, на мій день народження. Коробка зображена окремо, але на справді це набір, в який ще входять 3 маленькі пляшечки фарби (біла, чорна і металевий алюміній), пензлик і клей. Фарба ніколи не завадить, хоч у мене і є певний запас, а решта мені не дуже потрібне, але теж їсти не просить.




Купив це чудо сам. Я вигадав собі такий „план“: зробити всіх представників послідовності. Хоча, гадаю, будуть проблеми з ІІ-м, бо поки його ще не бачив, особливо в цьому масшатабі.




Ну подобаються мені подібні машини і все. Щодо цієї моделі у мене є обережні плани зробити діораму. Але поки що це таємниця, отже про це якось згодом.




Ну і нарешті ця коробочка. Це буде моєю першою вітчизняною моделлю за, мабуть, 15 або навіть більше років! На перший погляд якість непогана, пізніше зроблю докладний огляд цієї та інших моделей.

Першою зроблю „сушку“ — це проста модель, деталей небагато. Одночасно потренуюся з аерографом, а також треба проявити повагу до людини, яка мені це подарувала. Щодо послідовності виконання інших поки не знаю. Будуть пропозиції?

27 лист. 2008 р.

Вступ

Про мене, моделювання, Україну і світ

Вітаю, читаче. Я почав цей журнал для себе, щоб погратися з явищем „блоґ“ і для вас, щоб періодично розповідати про моє гобі моделювання.


Пластмасові моделі я робив вже дуже давно, навіть не знаю, може з років 7-8. Здебільшого це були літаки, але один раз зробив і гарний корабель, чим дуже пишався, адже я був ще малим хлопцем. Звісно, моделі мої обмежувалися кольором їх пластмаси та й ні про які інші прийоми моделювання, окрім зклеювання, мови не могло і бути. Мій корабель був гарного жовто-кремового кольору... Одного дня мені все набридло і я імпульсивно віддав всі моделі бідним дітлахам з мого двору. Уявляю, що більше 10 хвилин поза моєю оселею вони не проіснували...



Життя склалося так, що впродовж майже 9 років у мене була можливість побачити світ і багато чому повчитися. Серед іншого, раптово змінюючи тему, я нещодавно зрозумів, що новітній (сучасній) українській державі абсолютно немає чим пишатися. Досягнень немає, а ті що нишком є замалі або нерозвинуті. Повернемося до моделювання і мене. На початку цього нового відрізку мого життя я знову взявся за моделювання, бо раптово побачив, яким має бути ринок моделювання, які мають існувати крамниці, що в них має продаватися і так далі, все це надало мені багато натхнення. Зробивши 3 моделі, я застряг на четвертій (це була космічна станція Мир) і знову кинув це чудове гобі.



Нещодавно я знову отримав ще більше натхнення, цього разу з інтернету, де я навчився багатьом різним прийомам, побачив що таке справжній аерограф, коротше ще глибше занурився в світ моделізму. Звісно, за той час що минув я подорослішав, зрозумів деякі речі про себе і про світ і зробив висновки, один з яких я записав вище. Мене зацікавив стан справ моделізму в Україні і я почав відшукувати в інтернеті які існують вітчизняні марки, які є форуми, сайти, що і як роблять люди і таке інше. Так ось, мене приємно здивувала наявність багатьох українських виробників і присутність їх продукції в світі! А це вже маленьке, але відчутне досягнення на тлі загальної їх відсутності. Проте немає худа без добра (і навпаки) — моделювання у нас, нажаль, досить слаборозвинуте. Я інколи буду писати про це. Ця радість за вітчизняну модельну промисловість разом з тим, що я повертаюся до старого гобі та бажанням поділитися своїм досвідом про моделювання в світі дали мені наснагу почати ці записи. Сподіваюся, що мені стачить сил їх продовжувати.


Про цей журнал


То про що ж я планую тут писати? В своїх записах я буду розглядати і оцінювати моделі, писати про свої роботи і їх поступ (все це з фотографіями, звісно), ділитися своїм маленьким досвідом і трохи критикувати наше суспільство.



Я вважаю себе „початківцем з готовим знанням“, бо майже всі нові прийоми, які я нещодавно вивчив, для мене поки що залишаються теорією. З іншого боку, я все ж зробив дещо на своєму віку. Я сподіваюся, що мій журнал досягне широкої аудиторії, як досвідчених моделістів, які зацікавлені в своїх колегах, так і початківців, особливо молоді. Це, все ж, дещо інше і корисніше, ніж нескінченні „мабіли“ і пиячення та інші чудові захоплення молодих українців сьогодення.



На останнє дякую вам, читаче, за увагу. Бажаю натхнення в нашому гобі, приємних результатів і частих повернень на цю сторінку!