23 лист. 2009 р.

Переїзд

У зв’язку з переїздом (нова робота) моделювання відкладається на декілька тижнів. Справа в тому, що моє робоче місце, кабінка для фарбування, запас, інструменти, фарби, коротше усе причандалля ще не переїхало... Дуже шкода, бо я навіть вже зробив підставку для 251-го і залишається якось зробити на ній травичку і усе пофарбувати.


А ще я з першої зарплати з цієї нової роботи влаштував собі свято: купив трумпетерівський Tiger Ausf. B, тобто „Королівський тигр“ в 1:16! Але про це іншим разом.

14 лист. 2009 р.

Завершення Sd.Kfz.251/1. Майже.

Купляти купу нових моделей це приємно і цікаво, але треба інколи їх і завершувати. Нарешті прийшла черга 251-го. Дивлячись на мій попередній допис про нього я розумію, що доведеться багато чого згадати, адже різниця між ними величезна!

Минулого разу я зупинився на корпусі і гусеницях. Корпус був повністю зібраний і зашпарований, де треба. Гусениці були теж готові, але ще не приклеєні до корпуса, щоб пофарбувати їх окремо. Я вирішив не ґрунтувати корпус, щоб під час обробки ґрунтовки не пошкодити знову нюти. Натомість, переконавшись на власні очі в тому, що метод лаку для волосся не такий вже й страшний, я наважився випробувати його вже на цій моделі, а не на наступній або „колись“. Треба бути рішучим інакше опанування нових прийомів займатиме багато часу. Отже план був такий: як відомо, німецькі машини ґрунтувалися червоним кольором, далі, для цієї моделі я вибрав стандартний камуфляж чорно-сірого кольору. Запланований ефект: ґрунтовка просвічується крізь місцями обдерту фарбу.

До речі, це буде бронетранспортер 14-ї танкової дивізій, про що свідчитиме значок дивізії на корпусі. Отже, замість справжньої ґрунтовки я наніс модельовану ґрунтовку яку змішав з червоного та кольору іржи, усе, як завжди, марки Валехо. Перед фарбуванням я повністю заліпив пофарбовний раніше інтер’єр. На жаль після „ґрунтування“ виявилося, що я недостатньо глибоко замастив щілини. Треба буде якось спробувати інше шпадливо, бо своїм (Валехо) я не дуже задоволений. Але в принципі вийшло все одно краще, ніж коли б я просто залишив ті дірки.

Далі застосовується лак для волосся. Я наніс декілька шарів на вже суху ґрунтовку і почав готувати аерограф з основним кольором. 10-15 хвилин згодом наніс декілька шарів цього камуфляжу. Чекати поки фарба остаточно висохне не треба: ще 15 хвилин згодом я намочив звичайний м’який пензлик і почав легенько терти ним по деяким місцям корпусу. Цікаво, що фарба, мабуть, висихала нерівномірно, бо в деяких місцях вона зійшла дуже легко (і трохи забагато), а в деяких довелося намочити поверхню, але шкрябати вже зубочисткою. Не подумавши, я заздалегідь не спланував місця пошкодження фарби, так що довелося імпровізувати на місці. Зрештою я потер двері (бо там входять і виходять чувачки), ящики (бо вони відкриваються, та й по ним шурухають гілки і корови своїми рогами) і навколо кришок моторного відділення (вже самі вигадайте причини). Вийшло досить непогано, хоч може місцями і трохи не в масштабі. Особливо легко і сильно фарба зійшла на щитах кулемета, але згодом я звик до цього і мені навіть подобається.

Далі я пофарбував гусениці. Спочатку в чорне: колесе, власне гусениці і за ними. Потім колеса в основний колір, але лише посередині, бо вони мають гумові краї, які мають бути чорними. Щоправда, на готовій моделі це не дуже помітно... Потім трохи замастив власне гусениці методом сухого пензля. Коли все це діло висохло, приклеїв гусениці до корпусу і одразу машина отримала свій характер. Далі була черга звичайних колес. Виявилося, що вони трохи замалі і не торкаються „землі“, прикро! Коли все було склеєно я вирішив, що машина виглядає трохи занадто чистою і новою, принаймні там, де не здерлася фарба. Стандартний і майже обов’язковий прийом в такому випадку це промивання. Мені хотілося передати запилений і брудний вигляд, тому для цього процесу я вибрав емалеву фарбу №1742 марки Model Master — сіро-коричневий колір. Промивання дало дуже гарний результат, саме такий, як я хотів. Зверніть також увагу на потерту підлогу між сидіннями пасажирів. Все ж таки там багато ходять!

Щось моя розповідь розтягнулася, так що решту викладу стисло. В деяких місцях я наніс іржу, пофарбував і встановив кулемети (вийшло непогано), пофарбував глушник двигуна і в кінці приліпив декалі. Цього разу я вперше використав спеціальну хімію для закріплення декалей і мушу сказати, що Mr. Mark Setter працює просто чудово! Краї декалей не видно і вони виглядають набагато реалістичніше, ніж скажімо на моєму Су-47. Жовта руна попереду машини — знак 14-ї танкової дивізії. Білий тактичний знак це знак моторизованих розвідників. Ця руна мала б бути і позаду, на дверях або на трикутнику броні біля них, але продивившись багато світлин я переконався в тому, що декалі, на превеликий жаль, завеликі і друга руна займала б непропорційно багато місця.

В принципі, власне модель готова, але мені не подобається ставити її в шафу просто так, тому я хочу зробити під неї дуже просту підставку-місцевість. Мабуть це буде ґрунтова дорога з коліями та пилом. Одночасно можна буде змусити колеса торкатися землі. Можливо навіть додам декілька фігурок. Ну і наостанок світлини :)





7 лист. 2009 р.

І знову коробки

Мої запаси моделей ростуть дуже непропорційно швидкості їх виконання... Але мати запаси теж приємно, так що покажу, що я придбав за останній місяць-два.

По-перше багато „драконів“. В одному з веб-магазинів була 50-відсоткова знижка на дракона, тому я придбав у них наступні коробочки, деякі з них на SMC2009 про який вже писав і де стояв цей магазин „особисто“:





Також на тому заході я купив „Пуму“ заради ознайомлення з досить відомою вітчизняною маркою Роден. Поки що скажу лише що коробка, інструкція та якість виконання дуже навіть приємні. Побачимо, як буде збиратися. На цю модель є невеличке натхнення: гра Company of Heroes, в якій можна будувати ці важкі бронеавтомобілі.


Як я вже показував, у мене в запасі є командирський танк на базі Pz.Kpfw.І в 1:35 нашої марки MB. Як і планувалося, я придбав звичайний Pz.Kpfw.І, щоб було до пари і для порівняння якості, деталювання і т.д. А купив я досить дешево, та ще й драконівський. Щоправда ця модель вже трошки стара, але на перший погляд щонайменше нормальної якості. Може збудую з ними діорамку...


Далі цікаве, а саме залізнична гармата. Ця тема збуджує мій інтерес вже досить давно і хотілося в майбутньому щось зробити. Отже купив задешево Леопольда в 1:72, хоч раніше і кидав око на 1:35 марки Трумпетер. Але та модель занадто велика і складна, так що поки-що буде ця (теж не маленька: 50 см). Цікаво буде попрацювати з новою для мене, але досить відомою маркою „Гобі бос“:


Ну і наостанок ще два набори в масштабі 1:35. Дісталися вони мені за таких обставин: один з продавців якогось магазину на SMC2009 продавав там деякі власні моделі із свого запасу через катастрофічний брак місця. Уявляю собі скільки у нього лежить!!! В будь-якому випадку, він запропонував мені дві моделі за 15 жевриків і я не відмовився, бо вони цікаві. Хоч ці набори і старі, але за ці гроші я чудово потренуюся в 1:35. Мушу сказати, що я отримав гарне враження від цього масштабу під час візиту на вищеназваний захід, хоча 1:72 мені теж досі дуже подобається. Різноманіття це добре!.. З Опелем навіть йшли окремі траки нашої марки МВ: