Курними шляхами

На цій моделі я вирішив вперше спробувати прийоми з олійною фарбою. В принципі працювати треба так само, як з емалевою фарбою (для „ефектів“) в комбінації з акрилом (для основних шарів). Матеріали я придбав вже певний час тому і вони чекали на час „Ч“:

А саме дешевий набір олії, придбаний в крамниці мистецтва (тюби по 17 мл), мінеральний спирт/розчинник № 89 і такий собі „засіб“ для малювання № 83. Зрештою виявилося, що останній мені не потрібен, але про це згодом. Я планував два промивання: перше щоб обрисувати усі щілини, люки і т.д. і друге, щоб надати машині запорошений вигляд. Не дуже брудний, але запорошений. Спочатку я захистив модель напівглянцевим шаром лаку Vallejo 70.522. Для першого промивання я взяв кольори black та burnt umber (усі назви мовою оригіналу, як написано на тюбах) і добряче розчинив спиртом. Обмивши усю модель, почав знову змивати пласким пензликом, трошки змоченим тим самим спиртом. Ефект вийшов дуже субтильний, майже непомітний. Мабуть я занадто сильно розчинив фарбу. Хоча в деяких місцях, наприклад над крилами в кутках, вийшли гарні тіні і накопичання бруду. Також, можливо колір розчину був занадто схожий на колір моделі.

В порівнянні з емалевою фарбою, олія дуже-дуже приємна: ані фарба, ані мінеральний спирт не смердять і олія довго висихає. Це дає можливість обробляти її з великою точністю: змивати трохи більше, трохи менше, додавати де треба більше і т.д. Після першої промивки я вирішив підсилити ефект і зробити ще одну, таким самим кольором. Але цього разу я розчинив фарбу „засобом“ № 83, який, на відміну від спирту, смердить, фе-е-е. Результат вийшов трохи іншим, а саме промиті ділянки після висихання і змивання стали глянцевими, див. наприклад башту на фото далі! Згодом я почитав на сайті виробника про властивості мінерального спирту і „засобу“, вийявилося, що „засіб“ дійсно підвищує глянцевість. Він також слугує певним прийомам для малювання, які не стосуються моделювання. Висновок: відтепер використовувати лише мінеральний спирт.

Після другої промивки ефект обрисування був досі не достатньо помітний. Але заради збереження часу (це ж бо тренувальна модель і я вже отримав досвід промивання на майбутнє) я вирішив перейти до промивання „пилюкою“, це має бути основним ефектом для цієї моделі. Для цього я зробив розчин yellow ochre і burnt umber:

Цього разу я навмисно витримав більшу концентрацію і дійсно вийшло краще! Я дав розчину підсохнути 30-40 хв.,а потім обережно більшість обережно і вибірково змив. На башті навмисно найменше запорошення, на великих площинах трохи більше, але найбільше фарби я залишив в різних збігах і кутках, там де порох і пісок накопичувався б природнім чином:

Біля кулеметів помітний ефект глянцу від попереднього промивання, проте це не проблема, бо на модель ще буде нанесений остаточний шар матового лаку. Також декаль тактичного номера 424 попереду дуже гарно забрудналася, якщо порівнювати із світлинами з минулого допису. Під кінець я нашвидкоруч пофарбував, також олією, муфту викидної труби в невизначений колір з натякми на їржу. Я прочитав в журналах, що перед змішуванням або розчинюванням, олію краще спочатку нанести на картон, який тоді вбирає надлишок олії. На картоні можна фарбу одразу й змішувати, як на палітрі. Для муфти я використав три кольори:

Наступним кроком буде нанести на нижню частину танку, яка поки-що досить чиста, ефекти землі і пилюки за допомогою пастельної крейди.

Темно, ввімкніть ліхтарі!

На танку є три ліхтарі: два менших по краях та один більший посередині. Нажаль я не зробив фото цих деталей до їх покращення, так що порівняти складно. Ніяких „лінз“ в цьому простому наборі, звісно, немає, а просто дірки в ліхтарях виглядають дуже нереалістично. Тому я вирішив зробити це скло сам і вигадав наступний прийом. Спочатку середина ліхтаря фарбується металевим кольором, скажімо алюмінієвим, потім створюється лінза, використовуючи акриловий гель і вже після остаточного лакування моделі захисним шаром, наноситься глянцевий прозорий шар лаку на поверхню гелю.

Гель наноситься просто дерев’яною зубною палочкою. Гадаю, що в більших масштабах було б зручно і пензлем. В принципі я задоволений. Як для першого разу, то вийшло непогано, зважаючи на те, що я ніде такого прийому ще не зустрічав. Можливо прийом можна удосконалити, трохи розчинивши гель водою для кращої контрольованості. Найскладніше було надати вигнутість поверхні більшого ліхтаря, в майбутньому варто мати це на увазі. На усіх фото глянцевий шар ще не нанесено, бо забруднення і лакування ще попереду.

Miniart: зроблено в ... ?

Українська фірма Miniart досягнула чималого успіху в світі моделювання. Можна сказати, що ця марка стала візитною карткою, передовим українським виробником. Мене турбує доля фірми у зв’язку з окупацією Криму — що далі? Мабуть шанувальники марки по всьому світу ще не усвідомлюють хисткість становища. Зрозуміло, що ніяким суб’єктом міжнародної торгівлі „республіка“ не буде. Більш вірогідним варіантом є мабуть „Made in Russia“, сумно. Ще сумніша можливість — припинення існування, через різні негаразди які будуть відбуватися в новій „омріяній“ багатьма кримчанами ситуації.

Десь всередині я запитую себе, як ставляться до цього питання власне люди, які стоять за фірмою. Може для них „Made in Ukraine“ це завжди було такою собі формальністю і вони теж „мріяли“? А може навпаки і вони теж хвилюються за майбутнє. В будь-якому випадку, я вирішив, принаймні тимчасово, вважати мініартівські набори раритетними. У мене в запасі дещо лежить, але мабуть варто наступного разу в крамниці придивитися що у них є. Також, нещодавно в іншій крамниці бачив (паперовий) каталог на 2013 рік. Він коштував копійки, але я його тоді не взяв. Мабуть куплю, на пам’ять: хто зна, може це був останній каталог. Точно можна сказати: останній в поточному стані фірми Miniart...

Камуфляж для Іспанії

Після кріплення і фарбування гусенів, підійшла черга основної фарбувальної роботи: камуфляж корпуса. Я вже згадував, що він містить три кольори: зелений, земляно-жовтий та земляно-брунатний. В моїй книзі про іспанську громаданську війну є гарні ілюстрації. В інтернеті також легко знайти інструкцію набору декалей марки Bison (№ 35128), де докладно зображено цей камуфляж. Тож я почав бурхливу ментальну діяльність щодо технології фарбування. Я хотів використати щось подібне до пластиліну для маскування „плям“. Це, на мою думку, дозволить легко видаляти маскування і наносити його знову для іншого кольору, бо пластелин залишається м’яким і зробити так, щоб переходи між плямами були розмазаними, а не „жорсткими“. Для цього треба щоб краї маскувальної маси (пластиліну) трохи звисали над поверхнею. Тоді фарба з аерографу потрапляє таким чином утворений грибок неоднорідно, розмиваючи межі ділянок.

Після певних пошуків, пластилін я не знайшов. Під час чергового вечора моделювання я вирішив будь-що просунутися з цим проектом і вибрав альтернативний матеріал для маскування: такий собі засіб для кріплення плакатів консистенції жувальної гумки. Я подумав був використати глину, але вона висихає і стає твердою. Ось так виглядає маскування після нанесення брунатного шару:

Насправді це виявилося трохи незручним. Через маленький масштаб наносити шматочки досить складно і маскування вийшло досить товстим. Через це важко контролювати ступінь розмитості країв: подекуди вони плавні, а в інших місцях — різкі. В додаток, плакатні гумки якось погано трималися до купи і якщо їх знімати, то залишаються маленькі цяточки, які досить складно видаляти. Але найбільше я незадоволений отриманою формою ділянок. Тобто там мали бути плями складної форми, натомість вийшли більше смуги... Головна причина, знову ж, — погана контрольованість маскувального шару. Зрештою, кольори теж не дуже вдалі, особливо брунатний колір занадто темний і сильно контрастує з рештою.

Думки на майбутнє:

• Використати інший матеріал для маскування, наприклад дитячу моделювальну масу, яку я нещодавно помітив в мистецькій крамниці. Там було вказано, що вона залишається м’якою. Також, вона дуже схожа на пластилін, але важить набагато менше. Головна вимога — можливість наносити тонкими шарами, які добре тримаються до купи.
• Спробувати спочатку намалювати плями на папері, виготовити для них маскування, а тоді лише наносити його на танк. Можливо так простіше отримати плями гарної складної форми, замість смуг.
• Може все ж таки спробувати використати дитячу глину, яку я зазвичай використовую для моделювання ґрунту.

Пісочком-багнючкою

Мені чомусь щоразу важко вирішити в який колір пофарбувати гусені. З огляду на реалізм, я намагаюся міркувати з точки зору типової місцевості де їздила машина, яку я роблю на той момент. Але я усвідомив, що мої знання іспанської географії дуже слабкі :) Так як модель мені на той час вже набридла через погану якість і жахливу технічно-історичну невідповідність, то я задовольнився необґрунтованим і суб’єктивно вигаданим враженням, що там, де катався цей танчик мало бути сухо і пильно, скажімо, як в степу. Отже вирішив пофарбувати гусені в такий собі колір багнючки пісчаного кольору, використовуючи кольори Revell (емаль) 16 sandy yellow, 37 reddish brown та 82 dark earth. Я їх нещодавно купив в іграшковій крамниці, яка дешево позбувалася залишків фарби.

Фарбував просто пензлем, по „срібній“ пластмасі деталей, без будь-якої ґрунтовки або попереднього шару. Вийшло непогано, хоча треба буде забруднити згодом. Для цього планую потренуватися пастельним порошком.