7 серп. 2011 р.

Зупинка на полі

Нарешті цей проект досягнув завершення. З минулого разу я дофарбував танк і зробив маленьку підставочку. Вийшло десь так:




Якщо дивитися з відстані, то вийшло непогано. Але, звісно, є багато похибок і недоробок. Деякі з недоробок були залишені свідомо (бо я вже дуже довго граюся з цим), а деякі будуть уроком на майбутнє.


Підставка вирізана з банального пінопласту і обклеєна тонкими планочками. Ці планочки я вирізав просто ножем з лубка з-під хліба (в якоми він продавався). Базисною ідеєю було, звісно, зробити зимовий ландшафтик, з огляду на камуфляж танку. З самого початку я хотів показати оголений ґрунт там, де проїхали гусені. В моїх книгах є фотографії де добре видно такі сліди, де танки стоять або проїхали по засніженому полю або по лісній галявині. Насправді передати таке в моделі складно (для мене, поки-що), особливо коли шар снігу товстий. Тому вже під час роботи я вирішив зобразити умови, коли сніг лише припав і ще не дуже товстий: чорний ґрунт (поля) мав подекуди проглядати через сніг. Отже це — мета.


Спочатку я почав був робити землю з шарів картону, які я клеїв на пінопласт. Але це дурна ідея і я швидко перейшов на дитячу глину. Дуже зручний матеріал, засихає просто на повітрі і стає твердим-твердим. В певний момент я добряче приклав танк гусенями до глини, щоб зробити від них сліди. Нажаль, картон вже було наклеєно, тому на деяких фото поперед танку можна розледіти пряму „кромку“, перша негарність. Далі я пофарбував землю дешевими акриловими фарбами. Спочатку чорним кольором, потім трохи „ускладнив“ колір світло-коричневою фарбою, зрештою методом „сухого пензля“ і білим додав ефект замерзлого ґрунту. Сніжок я купив вже певний час тому, він являє собою просто скляний порошок. Сніг було закріплено в декілька шарів лаком для волосся.




Я не дуже задоволений пропорційністю „сніжинок“, мабуть цей матеріал пасує краще до 35-го масштабу. Але, як я вже сказав, на відстані це не так критично. Далі сам танк. В порівнянні з минулим дописом усі дрібні деталі пофарбовані, як то дерев’яний блок, який підкладався під домкрат. Пофарбувати під дерево — складно, особливо в 72-му масштабі. Коротше, вийшло не дуже гарно. Гума на шківах і колесах занадто чорна (нова) і непошкоджена. Там і ще на гусенях мав би бути сніг, але мені вже не хотілося гратися. Таким чином виникла їдея, що снігу мало бути мало — потаяв вже. Мо зима щойно починається, а може і відлига вже, хто знає...




Також слід було трохи забруднити вентиляційні отвіри з обох боків двигуна, занадто там усе біле. Доречі, короб ліворуч від башти мав би містити запасні колеса, але екіпаж їх вже використав, бо колеса ці дуже щвидко виходили з ладу. (Ну добре, вони просто лежать невикористані в коробці, задоволені?)






Остання світлина. Загалом, гарний додаток до полиці з готвими моделями. Доречі, я щойно усвідомив, що ще не показав 251-й на його підставці, так що скоро буде!


12 лют. 2011 р.

Діло було взимку

Отже зимовий камуфляж. Мушу сказати, що витратив певний час на обдумування технології його фарбування. Головною метою було не фарбувати усе в рівномірний білий колір, бо це не реалістично. Зимовий камуфляж був, зазвичай, саморобним шаром білої фарби, яку потім можна було б легко видалити. На світлинах часто видно широкі смуги білого кольору і між ними просвіти основного камуфляжу, саме такого або подібного ефекту я і хотів досягнути. Зважаючи на масштаб у мене виникли сумніви щодо того, чи можна зробити це аерографом (хоча зараз я думаю, що можна, бо спробував на споді танку, де все одно не видно). І тоді я подумав, а чому б не зробити так само як робив екіпаж (чи хто там), але в зменшеній формі: просто взяти пезлик і поквацяти ним білою фарбою. Звісно не просто так, а вертикальними смугами. Починаючи з башти, це виявилося більш копіткою роботою, ніж я сподівався, але я був задоволений щойно побачивши перші готові площини.

Звісно, цього основного кроку недостатньо, щоб досягнути подібного результату. По-перше, штрихи треба наносити нерівномірно і фарба має бути досить сильно розчиненою. Краще потім нанести додаткові шари, ніж використовувати нерозчинену фарбу, напівпрозорість дуже важлива! Інколи можна почати промивши цілу площину ще більш розчиненою фарбою, а потім вже штрихувати. По-друге, в деяких місцях непогано зробити так, щоб головний камуфляж просвічувався повністю, ніби там біле стерлося, чи щось подібне. Для цього я одразу після нанесення фарби здирав її дерев’яною палочкою, змоченою розчинником. Хоча з цим я не перебільшував, бо хотів зобразити більш-менш свіжий і непошкоджений зимовий камуфляж.

Звернемо увагу на глушник двигуна. На фото видно погано (не подумав), але спочатку я пофарбував його пензликом в антрацитовий колір (Revell емаль, № 77), а потім наніс іржу (Vallejo, № 080), методом сухого пензля. В результаті вийшов гарний невизначений колір, не повністю занедбаний, але з сильним натяком іржи. Маленькою „коробочкою“ глушника додаткового агрегату я вирішив знехтувати, її ж бо щойно знову пофарбували (ніби-то).

Коли весь танк був покритий білим, мені не сподобалося, що усе стало якимось дуже виразним. Щоб трохи пом’якшити ефект я розпорошив аерографом білу фарбу, але з великої відстані. Вийшло гарно, усі фото в цьому дописі вже після цього кроку.

Потім настав час стандартного, але важливого прийому промивки. Усе біле на даному етапі дуже біле, окрім того необхідно підкреслити деякі деталі, особливо там, де накопичується бруд. Використовучи сірий колір (Revell емаль, №75), я зробив потужний розчин і наніс обводи навколо усіх люків, збігів панелей на поверхні двигунного відділення і навіть по маленьким гвинтам. Головне в цьому прийомі — субтильність, отже фарбу треба розчиняти дуже сильно. Тут я цього разу трохи помилився і в деяких місцях, після видалення зайвого ваткою з розчинником, залишилося все ж таки занадто багато. Втім, це не така вже й проблема, буде просто більше бруду. Дивіться, наприклад, на правий люк обслуговування гальм (здається). Доречі, чувачок, звісно, не танкист і стоїть поруч просто так, щоб було видно співвідношення.

24 січ. 2011 р.

Я зелененький, я жовтенький

Світлин зелененького не буде, але історія вийшла така. Інструкція пропонує зробити зимовий камуфляж: „розмивку“ білим по основному кольору — традиційному відтінку темно-жовтого. Наївно було б одразу фарбувати білим, адже так як на справжніх стрілялках в таких випадках основний колір майже завжди помітно просвічувався, то на моделі теж має бути так. Отже фарбую основний камуфляж, подумав я. В запасі передбачливо була фарба №81 з гарною назвою tank dark yellow. Перші ж шари по башті мене трохи злякали — виходило досить таки зелененько... По-перше, офіційна друкована брошурка Vallejo з кольорами це, як я через цей випадок переконався, — брехня, бо кольори там неточно передано. По-друге, якого біса це колір має таку назву?! А може й дійсно це один з „правильних“ кольорів?.. В будь-якому випадку, я перед очі мав дещо інше і почав мішати власний колір з №32 golden brown і, здається, білого. Вийшло непогано і другий шар вже був кращим. Але я був досі засмучений невідповідністю назви першого кольору і придбав, на пробу, №25 dark yellow. Цей варіант теж спрацював чудово і я освітлив свій власний колір шаром цього. Десь в цьому складному процесі і було втрачено попереднє затемнення, про яке я вже писав минулого разу :) Ось усі учасники дійства, разом з ґрунтовкою:


А ось стан, яким я залишився задоволений. Час зробити вже якусь кабінку для фотографування, бо я хоч і вважаю себе „фотографом“, але поки-що мої фото моделей не дуже.


16 січ. 2011 р.

Сіренький четвертий Ге

Танчик номер 4 досягнув стадії ґрунтування. Я використав нову ґрунтовку: давно хотів вже мати таку, яка придатна для аерографа. По-перше, це більш економно, по-друге мають виходити тоненькі гарні шари які майже не треба шліфувати. Vallejo, марка фарби, якою я постійно користуюся, має знещодавна саме те, що треба. Я купив собі маленьку пляшечку (60 мл) сірого кольору № 73.601 (а є ще білого і чорного). Продукт мене дуже задовольнив, виглядає приблизно так:

Чорним наведено на збігах люків та по кутам броні, де я хотів заздалегідь створити „тінь“. Втім, ця спроба не вдалася, бо під справжньою фарбою цього затемнення не видно. Я досі точно не розумію чому, але думаю, що шар фарби занадто товстий і тому чорне не просвічується. Дотелепати це просто, але чому він занадто товстий?.. Мабуть тому, що я зафарбував чорним недостатньо вузько, а виліз задалеко за межі збігів і кутів. Потім довелося ці недоречні чорні плями покривати фарбою і вийшло більше ніж треба. Міркую далі: гадаю, що я просто не зміг тоненько нанести чорне, бо використав дуже лайнову фарбу, не призначену для аерографа. Або руки кривенькі. В будь-якому випадку, тінь не вийшла і крапка. Ще фото:



Насправді „справжнє“ фарбування (зимового камуфляжу) після багатьох пригод вже майже завершено, я просто сильно забарився з цим дописом. Але так як я розподіляю поновлення журналу по різним стадіям роботи, то про це — наступного разу.