21 груд. 2009 р.

Переїзд 2

Робоче місце та супутнє причандалля переїхало, а фотоприладдя ще ні...

23 лист. 2009 р.

Переїзд

У зв’язку з переїздом (нова робота) моделювання відкладається на декілька тижнів. Справа в тому, що моє робоче місце, кабінка для фарбування, запас, інструменти, фарби, коротше усе причандалля ще не переїхало... Дуже шкода, бо я навіть вже зробив підставку для 251-го і залишається якось зробити на ній травичку і усе пофарбувати.


А ще я з першої зарплати з цієї нової роботи влаштував собі свято: купив трумпетерівський Tiger Ausf. B, тобто „Королівський тигр“ в 1:16! Але про це іншим разом.

14 лист. 2009 р.

Завершення Sd.Kfz.251/1. Майже.

Купляти купу нових моделей це приємно і цікаво, але треба інколи їх і завершувати. Нарешті прийшла черга 251-го. Дивлячись на мій попередній допис про нього я розумію, що доведеться багато чого згадати, адже різниця між ними величезна!

Минулого разу я зупинився на корпусі і гусеницях. Корпус був повністю зібраний і зашпарований, де треба. Гусениці були теж готові, але ще не приклеєні до корпуса, щоб пофарбувати їх окремо. Я вирішив не ґрунтувати корпус, щоб під час обробки ґрунтовки не пошкодити знову нюти. Натомість, переконавшись на власні очі в тому, що метод лаку для волосся не такий вже й страшний, я наважився випробувати його вже на цій моделі, а не на наступній або „колись“. Треба бути рішучим інакше опанування нових прийомів займатиме багато часу. Отже план був такий: як відомо, німецькі машини ґрунтувалися червоним кольором, далі, для цієї моделі я вибрав стандартний камуфляж чорно-сірого кольору. Запланований ефект: ґрунтовка просвічується крізь місцями обдерту фарбу.

До речі, це буде бронетранспортер 14-ї танкової дивізій, про що свідчитиме значок дивізії на корпусі. Отже, замість справжньої ґрунтовки я наніс модельовану ґрунтовку яку змішав з червоного та кольору іржи, усе, як завжди, марки Валехо. Перед фарбуванням я повністю заліпив пофарбовний раніше інтер’єр. На жаль після „ґрунтування“ виявилося, що я недостатньо глибоко замастив щілини. Треба буде якось спробувати інше шпадливо, бо своїм (Валехо) я не дуже задоволений. Але в принципі вийшло все одно краще, ніж коли б я просто залишив ті дірки.

Далі застосовується лак для волосся. Я наніс декілька шарів на вже суху ґрунтовку і почав готувати аерограф з основним кольором. 10-15 хвилин згодом наніс декілька шарів цього камуфляжу. Чекати поки фарба остаточно висохне не треба: ще 15 хвилин згодом я намочив звичайний м’який пензлик і почав легенько терти ним по деяким місцям корпусу. Цікаво, що фарба, мабуть, висихала нерівномірно, бо в деяких місцях вона зійшла дуже легко (і трохи забагато), а в деяких довелося намочити поверхню, але шкрябати вже зубочисткою. Не подумавши, я заздалегідь не спланував місця пошкодження фарби, так що довелося імпровізувати на місці. Зрештою я потер двері (бо там входять і виходять чувачки), ящики (бо вони відкриваються, та й по ним шурухають гілки і корови своїми рогами) і навколо кришок моторного відділення (вже самі вигадайте причини). Вийшло досить непогано, хоч може місцями і трохи не в масштабі. Особливо легко і сильно фарба зійшла на щитах кулемета, але згодом я звик до цього і мені навіть подобається.

Далі я пофарбував гусениці. Спочатку в чорне: колесе, власне гусениці і за ними. Потім колеса в основний колір, але лише посередині, бо вони мають гумові краї, які мають бути чорними. Щоправда, на готовій моделі це не дуже помітно... Потім трохи замастив власне гусениці методом сухого пензля. Коли все це діло висохло, приклеїв гусениці до корпусу і одразу машина отримала свій характер. Далі була черга звичайних колес. Виявилося, що вони трохи замалі і не торкаються „землі“, прикро! Коли все було склеєно я вирішив, що машина виглядає трохи занадто чистою і новою, принаймні там, де не здерлася фарба. Стандартний і майже обов’язковий прийом в такому випадку це промивання. Мені хотілося передати запилений і брудний вигляд, тому для цього процесу я вибрав емалеву фарбу №1742 марки Model Master — сіро-коричневий колір. Промивання дало дуже гарний результат, саме такий, як я хотів. Зверніть також увагу на потерту підлогу між сидіннями пасажирів. Все ж таки там багато ходять!

Щось моя розповідь розтягнулася, так що решту викладу стисло. В деяких місцях я наніс іржу, пофарбував і встановив кулемети (вийшло непогано), пофарбував глушник двигуна і в кінці приліпив декалі. Цього разу я вперше використав спеціальну хімію для закріплення декалей і мушу сказати, що Mr. Mark Setter працює просто чудово! Краї декалей не видно і вони виглядають набагато реалістичніше, ніж скажімо на моєму Су-47. Жовта руна попереду машини — знак 14-ї танкової дивізії. Білий тактичний знак це знак моторизованих розвідників. Ця руна мала б бути і позаду, на дверях або на трикутнику броні біля них, але продивившись багато світлин я переконався в тому, що декалі, на превеликий жаль, завеликі і друга руна займала б непропорційно багато місця.

В принципі, власне модель готова, але мені не подобається ставити її в шафу просто так, тому я хочу зробити під неї дуже просту підставку-місцевість. Мабуть це буде ґрунтова дорога з коліями та пилом. Одночасно можна буде змусити колеса торкатися землі. Можливо навіть додам декілька фігурок. Ну і наостанок світлини :)





7 лист. 2009 р.

І знову коробки

Мої запаси моделей ростуть дуже непропорційно швидкості їх виконання... Але мати запаси теж приємно, так що покажу, що я придбав за останній місяць-два.

По-перше багато „драконів“. В одному з веб-магазинів була 50-відсоткова знижка на дракона, тому я придбав у них наступні коробочки, деякі з них на SMC2009 про який вже писав і де стояв цей магазин „особисто“:





Також на тому заході я купив „Пуму“ заради ознайомлення з досить відомою вітчизняною маркою Роден. Поки що скажу лише що коробка, інструкція та якість виконання дуже навіть приємні. Побачимо, як буде збиратися. На цю модель є невеличке натхнення: гра Company of Heroes, в якій можна будувати ці важкі бронеавтомобілі.


Як я вже показував, у мене в запасі є командирський танк на базі Pz.Kpfw.І в 1:35 нашої марки MB. Як і планувалося, я придбав звичайний Pz.Kpfw.І, щоб було до пари і для порівняння якості, деталювання і т.д. А купив я досить дешево, та ще й драконівський. Щоправда ця модель вже трошки стара, але на перший погляд щонайменше нормальної якості. Може збудую з ними діорамку...


Далі цікаве, а саме залізнична гармата. Ця тема збуджує мій інтерес вже досить давно і хотілося в майбутньому щось зробити. Отже купив задешево Леопольда в 1:72, хоч раніше і кидав око на 1:35 марки Трумпетер. Але та модель занадто велика і складна, так що поки-що буде ця (теж не маленька: 50 см). Цікаво буде попрацювати з новою для мене, але досить відомою маркою „Гобі бос“:


Ну і наостанок ще два набори в масштабі 1:35. Дісталися вони мені за таких обставин: один з продавців якогось магазину на SMC2009 продавав там деякі власні моделі із свого запасу через катастрофічний брак місця. Уявляю собі скільки у нього лежить!!! В будь-якому випадку, він запропонував мені дві моделі за 15 жевриків і я не відмовився, бо вони цікаві. Хоч ці набори і старі, але за ці гроші я чудово потренуюся в 1:35. Мушу сказати, що я отримав гарне враження від цього масштабу під час візиту на вищеназваний захід, хоча 1:72 мені теж досі дуже подобається. Різноманіття це добре!.. З Опелем навіть йшли окремі траки нашої марки МВ:



25 жовт. 2009 р.

Scale Model Challenge 2009

Минулої неділі я відвідав виставку-продаж-здибанку по моделюванню Scale Model Challenge 2009 в файному місті Ейндховені. Цей захід щороку організовується великим місцевим клубом-об’єднанням моделістів, але цього року я вперше туди пішов, так що у мене були високі очікування. Одразу скажу, що вони виправдалися, але показати усе я не зможу, бо напереродні не зарядив батарею фотоапарату і він „помер“ саме коли я дійшов до конкурсних робіт. Доречі, тематикою SMC завжди була бронетехніка, тому літачків не буде, вибачайте вже.
Отже усе почалося о 10:00, але я приїхав десь о 10:30. Ззовні відвідувачів зустрічали такі (справжні) машини:


Праворуч від входу, біля якого чатували гарні дівчата, роздаючи програмні буклетики, простягнулося на багато масштабних десятків метрів містечко по якому їздили радіокеровані танки в масшатабі десь 1:16. На кожному був оптичний приймач: вони не лише їздили, але й крутили баштами, стріляли (під час пострілу видно було „віддачу“) і влучали один в одного про що засвідчувала лампочка:




Я трохи подивився і зайшов всередину. Одразу виявилося, що містечко належить клубу, члени якого полюбляють так гратися. Всередині за столами сиділи представники з якими можна було побалакати і взяти буклетики. Ось ще їх танки:


Але це був лише початок, бо одразу після їх місця в довгих коридорах розташувалися різні крамнички з моделями, фарбами, товарами для діорам, книгами і т.д. Був також магазин в якому я купив був свій аерограф і який на них спеціалізується.
Минувши всі ці коридори, які приваблюють до себе гаманці я потрапив в велику кімнату де стояло ще більше продавців (фото нижче), а після того в ще більше приміщення (їдальню — все це було в приміщенні „технікума“). Тут розташувалися різні клуби із своїми членами які там же будували моделі за довгими столами. Але все це я минув і пішов до маленької сцени, бо там за програмою починалася демонстрація відомого моделіста (втім не відомого мені, але хто я?..):


Він демонстрував вже досить поширений прийом з лаком для волосся з КВ-1 (я не помиляюся?):


Поки лак і шар фарби висихав я розглядав його роботи, що стояли навколо. На жаль фотоумови були погані, так що більш-менш вийшло лише це:


На наступній світлині результат прийому з лаком. Я знав його і раніше, але побачивши на власні очі вирішив спробувати на 251-му. Про це в наступному дописі.


Базікання затягнулося і я вирішив піти дивитися на клуби і що робили їх члени. Здебільшого вони сидіди за столами працюючи над моделями які вони починали там, прямісінько з коробок. Навколо часто стояли вже готові роботи. Перший з них, до якого я підійшов, був представлений дядьком який полюбляє радянську техніку часів ВВВ. Як завжди, поняття „Росія“ і „СРСР“ він вживав синонімічно :-/




З іншого „столу“:


Одна з дуже гарних діорам. Прочитайте назву і розгляньте деталі:




Ось так виглядала зона з клубами:



Продовжимо мій похід вздовж їх столів...











Інтермеццо: лотерея. За 10 жевриків можна було купити квиток з гарантованим призом (а дуже гарних і дорогих призів було багато!). На жаль я виграв книгу яка мене не дуже цікавить: „The armies of Britain, 1485-1980“. А по 2 жеврики можна було купити звичайні квитки. Я придбав декілька і виграв смоляну фігурку СС-івця (1:35). Приємно — потренуюся в розфарбуванні. З книгою трохи не пощастило, бо я сам бачив людей які вигравали гарні моделі.


Продовжимо з моделями клубівців. Наступні роботи в масштабі 1:72. Зверніть увагу на песика біля поліцая. А саперний 251-й, що на останній світлині з серії, у мене теж є, він драконівський.







Далі знову діорамка і просто роботи клубівців.








Розглядання усіх цих чудес зайняло чимало часу, а я ще хотів подивитися на крамнички. Ось велике приміщення з продавцями (це без різних коридорів, де їх було ще більше):





А продавали вони, окрім моделей, багато смоляних наборів (дорого!), купу різних деталей для покращення (гусениці, металеві гармати, ланцюжки, колеса, цілі башти, переробліне корпуси, декалі і т.д., для тих, хто не знає), книги, фарби, інструменти, продукцію для діорам, коротше очі розбігалися. Звісно, я понакупляв собі трохи моделей, хімії і книжок, але про поповнення запасу іншим разом.

Усі ці пригоди теж зайняли купу часу, але нарешті я подався до столів з конкурсними роботами. Що сказати, там тааакеее стояло... але моя батарея спорожніла, так що благаю прощення! Ось те, що вдалося сфотографувати:






Зрештою час промайнув дуже швидко і я поїхав додому о п’ятій вечора, саме тоді, коли все вже завершувалося. Впродовж дня я зібрав купу різних буклетиків про схожі заходи, так що може через декілька місяців знову напишу про щось подібне. Але наступного разу я не лише заряджу батарею, а й куплю одноніг для фотографування, а може навіть і спалах-кільце, щоб покращити якість світлин.