14 лист. 2009 р.

Завершення Sd.Kfz.251/1. Майже.

Купляти купу нових моделей це приємно і цікаво, але треба інколи їх і завершувати. Нарешті прийшла черга 251-го. Дивлячись на мій попередній допис про нього я розумію, що доведеться багато чого згадати, адже різниця між ними величезна!

Минулого разу я зупинився на корпусі і гусеницях. Корпус був повністю зібраний і зашпарований, де треба. Гусениці були теж готові, але ще не приклеєні до корпуса, щоб пофарбувати їх окремо. Я вирішив не ґрунтувати корпус, щоб під час обробки ґрунтовки не пошкодити знову нюти. Натомість, переконавшись на власні очі в тому, що метод лаку для волосся не такий вже й страшний, я наважився випробувати його вже на цій моделі, а не на наступній або „колись“. Треба бути рішучим інакше опанування нових прийомів займатиме багато часу. Отже план був такий: як відомо, німецькі машини ґрунтувалися червоним кольором, далі, для цієї моделі я вибрав стандартний камуфляж чорно-сірого кольору. Запланований ефект: ґрунтовка просвічується крізь місцями обдерту фарбу.

До речі, це буде бронетранспортер 14-ї танкової дивізій, про що свідчитиме значок дивізії на корпусі. Отже, замість справжньої ґрунтовки я наніс модельовану ґрунтовку яку змішав з червоного та кольору іржи, усе, як завжди, марки Валехо. Перед фарбуванням я повністю заліпив пофарбовний раніше інтер’єр. На жаль після „ґрунтування“ виявилося, що я недостатньо глибоко замастив щілини. Треба буде якось спробувати інше шпадливо, бо своїм (Валехо) я не дуже задоволений. Але в принципі вийшло все одно краще, ніж коли б я просто залишив ті дірки.

Далі застосовується лак для волосся. Я наніс декілька шарів на вже суху ґрунтовку і почав готувати аерограф з основним кольором. 10-15 хвилин згодом наніс декілька шарів цього камуфляжу. Чекати поки фарба остаточно висохне не треба: ще 15 хвилин згодом я намочив звичайний м’який пензлик і почав легенько терти ним по деяким місцям корпусу. Цікаво, що фарба, мабуть, висихала нерівномірно, бо в деяких місцях вона зійшла дуже легко (і трохи забагато), а в деяких довелося намочити поверхню, але шкрябати вже зубочисткою. Не подумавши, я заздалегідь не спланував місця пошкодження фарби, так що довелося імпровізувати на місці. Зрештою я потер двері (бо там входять і виходять чувачки), ящики (бо вони відкриваються, та й по ним шурухають гілки і корови своїми рогами) і навколо кришок моторного відділення (вже самі вигадайте причини). Вийшло досить непогано, хоч може місцями і трохи не в масштабі. Особливо легко і сильно фарба зійшла на щитах кулемета, але згодом я звик до цього і мені навіть подобається.

Далі я пофарбував гусениці. Спочатку в чорне: колесе, власне гусениці і за ними. Потім колеса в основний колір, але лише посередині, бо вони мають гумові краї, які мають бути чорними. Щоправда, на готовій моделі це не дуже помітно... Потім трохи замастив власне гусениці методом сухого пензля. Коли все це діло висохло, приклеїв гусениці до корпусу і одразу машина отримала свій характер. Далі була черга звичайних колес. Виявилося, що вони трохи замалі і не торкаються „землі“, прикро! Коли все було склеєно я вирішив, що машина виглядає трохи занадто чистою і новою, принаймні там, де не здерлася фарба. Стандартний і майже обов’язковий прийом в такому випадку це промивання. Мені хотілося передати запилений і брудний вигляд, тому для цього процесу я вибрав емалеву фарбу №1742 марки Model Master — сіро-коричневий колір. Промивання дало дуже гарний результат, саме такий, як я хотів. Зверніть також увагу на потерту підлогу між сидіннями пасажирів. Все ж таки там багато ходять!

Щось моя розповідь розтягнулася, так що решту викладу стисло. В деяких місцях я наніс іржу, пофарбував і встановив кулемети (вийшло непогано), пофарбував глушник двигуна і в кінці приліпив декалі. Цього разу я вперше використав спеціальну хімію для закріплення декалей і мушу сказати, що Mr. Mark Setter працює просто чудово! Краї декалей не видно і вони виглядають набагато реалістичніше, ніж скажімо на моєму Су-47. Жовта руна попереду машини — знак 14-ї танкової дивізії. Білий тактичний знак це знак моторизованих розвідників. Ця руна мала б бути і позаду, на дверях або на трикутнику броні біля них, але продивившись багато світлин я переконався в тому, що декалі, на превеликий жаль, завеликі і друга руна займала б непропорційно багато місця.

В принципі, власне модель готова, але мені не подобається ставити її в шафу просто так, тому я хочу зробити під неї дуже просту підставку-місцевість. Мабуть це буде ґрунтова дорога з коліями та пилом. Одночасно можна буде змусити колеса торкатися землі. Можливо навіть додам декілька фігурок. Ну і наостанок світлини :)





3 коментарі:

Mavisson сказав...

Цікаво, а 14 танкова воювала на східному фронті?.:) Бо таке враження, що броньовик саме звідти приїхав.:)

В будь-якому випадку вийшло дійсно досить реалістично.:)

Савеленко сказав...

Воювала, ше й багато! У мене є світлини де вони по селам їдуть, які дуже сході на українські. А так, то вони і в Сталінграді були.

Mavisson сказав...

А, ну тоді все добре.:)