17 груд. 2013 р.

Сталеві черевики

Отже настав час причепити колеса і гусениці. Спершу я пофарбував ходові групи і окремі колеса в такий самий зелений колір, що й корпус. Місця де колеса і ходові клеються до корпусу захищені маскувальною стрічкою або маскувальною рідиною. Технологія фарбування проста: закріпити усе на дерев’яні ціпочки за допомогою клейкої стрічки-навпаки і гайда аерографом. Приблизно так:


Ось так виглядають ходові групи на корпусі. На фото трохи видно обробку-забруднення корпусу на плиті за колесами. Усе стандартно: промивання і сухий пензль.


Насправді на колесах цієї машини була гума. Відповідно, необхідно зробити обводи „гумового“ кольору. Але я вирішив зробити це пізніше. Зрештою це виявилося досить проблематично, серед іншого через дрібний мастшаб, але головна причина це на той час вже встановлені гусениці. На фото вгорі видно сліди там, де колеса трималися на стрічці.


Далі власне гусениці. Почав з задніх коліс, де траки їх обгортають. Це — найкраще місце щоб починати, але й найвідповідальніше, бо потім ці ділянки добре видно. Отже траки мають гарно пасувати один до одного:


Знову підкреслю, що план розрізати усі сегменти був дуже дурний. Трохи намучався і зрештою вийшло ось так, включно невелику прогалину між траками:


... яку я заклав трохи підрізаним траком, все одно згори не буде видно:


Трохи докладніше про процес. Відокремлені траки склеювалися в сегменти (які не треба було різати!), а потім клеїлися на колеса. Для цього я використовув ділянки на колесах не покриті фарбою, див. вище. Сегменти які обгортають колеса я трохи згинав заздалегідь, інколи пом’якшуючи з’єднання клеєм. Потім, вже на колесах, треба обережно так само згинати далі, але поступово і терпляче. Після кожного згинання треба притиснути траки до колеса геніальним штрументом паличкою-колупалочкою і почекати, поки клей не застигне. Головне не поспішати...


Отже вийшло так, що одна сторона танку з гусеницями майже повістю з „готових“ сегментів з набору, а інша — з сегментів які я зробив сам, попередньо відокремивши готові сегменти на траки. Все це не було варто того часу, який я в це вклав, бо гарніше не стало. Навіть навпаки: саморобні сегменти трохи криві, бо склеїти окремі траки такого розміру в гарний рядок майже неможливо. Якщо придивитися, то видно:


Наступним кроком буде приклеїти верхній корпус і його фарбування.

30 квіт. 2013 р.

Зелений спід

Сьогодні я пофарбував нижню половину корпусу в зелений колір. Камуфляж, відомий як Buntfarbenanstrich, має бути трьохкольоровий: зелений (RAL 6007), жовто-земляний (RAL 8002) і брунатний (RAL 8010). Фото камуфляжу викладу потім, бо наразі мета лише почати знизу, де має бути лише зелене тло. Напередодні я придбав Валехо 019 „камуфляжну темно-зелену“ фарбу, яка має відповідати RAL 6007. Але так як модель маленького масштабу, то необхідно трохи цей колір освітлити. Для цього я на око зробив суміш з 028 „пісково-жовтим“.


Але спершу я вирішив також підготувати верхню частину корпусу для ґрунтування, щоб усе за один присід пофарбувати і поґрунтувати. Для цього залишалося приклеїти ще декілька деталей: ліхтарі, тримач антени і глушник. Глушник я трохи покращив, просвердливши дірку в викидній трубі, щоб воно хоч на щось було схоже.


Зрештою, я встановив фарбувальну кабінку і пофарбував зеленим низ, а потім поґрунтував верх і башту окремо. Заради експерименту я розчинив свою звичайну ґрунтовку Валехо (73.601) розчинником 71.361. Я сподівався таким чином зменшити певну зернистіть ґрунтовки, якою можна знехтувати в 35-му масштабі, але в 72-му, якщо пильно придивитися, то трохи видно. Навіть не знаю, чи це допомогло, але це дрібниця.


Наступний крок — причепити і пофарбувати колеса та гусениці прямісінько на корпусі.

28 квіт. 2013 р.

Italeri 1:72 Pz.Kpfw. I Ausf. B (7042)

Отже нещодавно я вирішив „терміново“ зменшити свій запас. Ідея була вибрати набір в 72-му масштабі з тих, які я вважаю простими і не дуже цікавими, з точки зору реалістичності і якості. Я таких колись декілька був купив, трохи не знався ще і через імпульсивність :) Вибір впав на Італерівський „танчик-І“, який складався лише з трьох виливків. План був зробити його за вихідні, з натхнення факту, що багато-хто завершує моделі як на конвеєрі.

Сам набір не дуже цікавий і, по-суті, мав слугувати „жертвою“ заради зменшення моєї купи коробок. Тож я взагалі не збирався щось про цей проект тут писати. По-перше, якість кепська. Наскільки я розумію, це навіть не стовідсоткова модель, а частина якоїсь воєнної гри. Часто для такої мети ці „моделі“ ще примітивніші, але в цей раз це щось середнє. По-друге, масштаб витриманий погано. Я прикладав велику деталь корпусу до креслення в 1:72 і деталь менша міліметрів на 4. Відповідно, я цей проект завважав „тренувальним“, тобто я не очікую що результат буде точно представляти справжню машину, навіть зважаючи на загальні неточності маленького 72-го масштабу.


Як видно, набір пропонує три варіанти машини. Цього разу я вирішив вибрати щось „особливе“ і скористатися можливістю трохи заглибитися в іспанську громадянську війну. Взагалі, це мій принцип: історично досліджувати машину, яку я моделюю. Особисто для мене, це додає великий вимір в цьому гобі, та й робити модель стає значно цікавіше. В цьому випадку я придбав гарну книжечку, серед іншого сподіваючись знайти там надійні (автор — дуже відомий дослідник) схеми камуфляжу. Виявилося, що зелений колір зображений на коробці дійсно невірний:


Я вже доволі просунувся. Подекуди довелося пошпарувати щілини і навіть дірки (див. люк збоку). Але найбільшою зміною стало виготовлення деталі на заміну зовсім неправильної (історично) деталі з набору. В комплекті є така собі відкидна кришка, яка ніби чіплялася позаду халабуди під баштою. На історичних фото дуже легко побачити, що такого взагалі не існувало. Натомість, там має бути вбудована вентиляційна ґратка, з досить тонкими ребрами. В цьому масштабі току тонесеньку з пластмаси важко зробити, але я все одно виготовив наближення із 0,4 мм стрічок. Тре було ще тонші взяти... Ще я зточив ширину крил, щоб зробити їх більш тонкими, відповідно масштабу. На світлинах цього не видно.


Але головний експеримент стосується гусениць. В наборі вони сегментні, такі як в 251-му. Ідея була розрізати усі сегменти і складати гусениці так, як в 35-му масштабі, для більшої реалістичності. Висновок: не робити так більше, бо це нічого не покращує, а лише додає купу роботи. Це — причина №1 того, що робота над цим танчиком так затягнулася. На щастя, я це зрозумів не занадто пізно і одну гусеницю можна буде зібрати з сегметів. На фото видно частину яку я зклеїв з розрізаних траків.


Вчора я наклав ґрунтовку на нижню половину корпусу. Після цього я цю половину пофарбую в остаточний камуфляжний колір, а потім вже причеплю колеса і гусениці. Тоді можна буде склеїти корпус і фарбувати решту. Далі буде.

27 квіт. 2013 р.

Sd.Kfz.251/1 на луці

Я обіцяв викласти фото 251-го на „місцевості“. Отже ося, без коментарів:


Нова майстерня

Давно вже не писав, аж сам злякався, подивившись на дату останнього допису. За минулий час я не завершив нічого, але й не зовсім усе закинув. Головна новина: я знову переїхав і облаштував окрему кімнатку для гобі, яку я називаю майстернею. Мо якось зроблю фото. Увесь запас моделей зараз розподілено по двом полицям, так що вийшло гарно і приємно. Хоча запас вже такий (відносно) великий, що я вирішив його не поповнювати, поки щось не завершу. А між тим вийшло багато гарний речей, хоча нікуди вони не зникнуть...

Одна з подій за останній час, яку я не висвітлив, це чергова виставка-ярмарок з моделювання. Там я вперше побачив готові моделі в масштабі 1:48. Я читав про них в журналах, яле якось не дуже звертав увагу. На виставці я навіть не одразу зрозумів що воно таке, а збагнувши про розмір, мені цей масштаб дуже сподобався! Щось таке середнє між 1:72, який мені до вподоби через певну мініатюрність і звичайним 1:35. Не зважаючи на компактний розмір, в моделях достатньо подробиць і деталей. Коротше кажучи, я вирішив щось придбати, але якось про це забув, особливо зважаючи на рішенець не купляти більше коробок.

Але сьогодні я пішов в модельну крамничку придбати фарбу для поточного проекту (див. інший допис) і пошукати подарунок товаришу. Подарунок я не знайшов, але зупинився біля полиці де лежало багато Тамії в 1:48-му... Вирішив себе трохи розбещити і вибрав Пантеру :). Доречі саме Тамія і почала декілька років тому невеличку моду на 1:48, яку зараз інколи спостерігаємо. Ще цікаво через те, що це мій перший набір цієї відомої марки. Набір дуже приємний і трохи незвичайний, наприклад нижня частина корпусу не пластмасова, а вилита з металу: приємно так, важкенько. Але про це іншим разом, може, навіть, почну цю модель як наступну роботу.