29 серп. 2009 р.

Напівзібраний Су-47

Проект просувається. Наразі я склеїв половинки фюзеляжу, попередньо вклавши в них передні крильця, приклеїв крила і люки шасі. Після того, як я приліпив ніс, то зрозумів, що лінія з’єднання дуже потворна і вирішив її прибрати; це додало шліфувальну роботу шкуркою. На тлі непоганого результату цієї діяльності я вирішив, що залишити негарні лінії збігу половинок фюзеляжу між носом і кабіною було б негарно і прибрав їх теж. Перш ніж чіпляти задні крильця я пофарбую білим задні антени; тому майже все позаду запліплено стрічкою:



Ну а наступна світлина демонструє загальну картину. Так літак буде „летіти“ коли я його закінчу, тому я і заклеїв люки шасі. Підставка не з цього набору. Для з’єднання з літаком довелося зробити в доволі товстій пластмасі нижньої сторони акуратний отвір, який вийшов дійсно непогано. Зверніть увагу на передні крильця: вони вже пофарбовані і різниця між їх поверхньою і рештою досить суттєва (на користь фарби, звісно). Фарба змішана за інструкцією, тобто чорний і синій колір у відношенні 8:2.



Наступними кроками будуть маскування навколо носа і його фарбування в білий колір, фарбування сопел, окреме фарбування вертикального оперіння, його склеювання і загальне фарбування.

23 серп. 2009 р.

Вирішення проблеми

Вчора і сьогодні я робив нові крильця для сушки. Вирізав з 1 мм пластинки і обробив спочатку напилком, а потім шкуркою. На фото — їх стан після ґрунтування. Після цього я оброблю їх 1000-ою шкуркою і можна буде фарбувати.

9 серп. 2009 р.

Прикра проблема

В проекті сушки, хоч він поки-що і не просунувся, виникла проблема. Я загубив важливу деталь... Мені соромно і я трохи злий на себе, але нічого не поробиш. Останніх півроку, коли я був зайнятий різними справами, робота над сушкою, тобто всі інструменти, виливки, фюзеляж і т.д. лежали на столі серед іншого гобі-брухту, який на ньому назбирався. Декілька днів тому, о 02:00 я трохи прибирав цей стіл, готуючись до продовження роботи, і виявив, що я загубив передні горизонтальні стабілізатори (як вони звуться нормально навіть не знаю). І нащо я бовдур їх вирізав?! Подумав-подумав і вирішив зробити їх сам. Вже придбав пластинку товщиною 1 мм. Ото буде робота... На рисунку на ці деталі вказують стрілки 24 і 25.


7 серп. 2009 р.

Менш відомі виробники України

Потрапив я не дуже випадково на сайт японського імпортера моделей Baumann (ну дуже вони люблять „Європейські“ назви) і так як я трохи вмію читати японською одразу помітив декілька українських марок, які вони імпортують. Серед відомих ICM, Скіф, Master Box, УМ і трохи менш відомих Ace та Roden зустрічаються такі назви як:

  • Дніпромодель

  • South Front

  • Avis

  • Кондор

  • ART model

  • TOKO

  • Арсенал

  • E-klass

  • Fort (?!)

  • Interas

  • Комінтер

  • Military Wheels (автомобільчики і вантажівочки різні)

  • MP Models

  • Olimp

  • Omega K

  • Orion

  • SMK

  • ZZ (класні речі мають, наземні РЛС наприклад!)

  • ZV Models




Наскільки ці виробники активні я не знаю. Більшість з них сприймати серйозно не варто, бо судячи по переліку їх товарів вони випустили 2-5 моделі і усе. Деякі мають досить рідкісні літачки та інші зразки радянської техніки. Залишається лише вкотре пошкодувати, що наша модельна промисловість працює, здебільшого, на експорт і відповідного розвинутого ринку в Україні практично немає. Ні, ну купити одну-дві моделі в якійсь занюханій крамничці-кіоску десь на вокзалі або в закутку брудного ринку з дівчиною-продавщицею, яка не знає коли була Друга Світова Війна звісно мооожна... але це не те.

3 серп. 2009 р.

Кабінка для фарбування

Нарешті, після довгих зборів, планувань-креслень і боротьби з лінню я зробив кабінку для фарбування. Мушу сказати, що я дуже задоволений тим, як вона вийшла:


Кабінку названо Отто-15, чому саме так пояснювати довго і нудно, може іншим разом. Основний матеріал — фанера, з’єднана куточками з цупкого картону-деревини. Посередині, де видно додаткові накладені смуги фанери, уся кабінка рознімається на дві половинки для легкого перевезення в авто. До речі, вона досить велика і для порівняння я помістив туди ІСМ-івську стандартну коробочку моделі масштабом 1:72. Розміри кабінки: 610х500х610 (шир х глиб х вис).


Посередині „даху“ я приліпив освітлення, а позаду нього видніється труба вбудованої в дах витяжки. Щодо її роботи у мене невеликі сумніви: фарбувати в кабіні я ще не пробував, а випробування з димом показали, що потік повітря безпосередньо під трубою досить сильний, а навколо — не дуже. Якщо направляти аерограф посередині то, думаю, все буде більш-менш. Ідеально було б встановити набагато потужніший вентилятор, але це вже на майбутнє.


Відтепер я зможу продовжити роботу, бо всі проекти, зокрема сушки, призупинилися на фарбуванні.