24 вер. 2009 р.

Italeri 1:72 Sd.Kfz. 251/1 Ausf. C (№7009)

Привітло усім! Під гарну музичку (Deadmau5) напишу про поступ мого наступного (другого для цього журналу) проекту. Йдеться про відому машину фірми Hanomag — бронетранспортер під назвою Sondernkraftfahrzeug 251. Ця машина була основою „моторизації“ піхоти фашистської Німеччини під час Другої Світової Війни і існувала в різних версіях і варіантах. Варіант який я роблю найпростіший: просто бронетраспортер для перевезення чувачків; виконання — С. Для початку вдруге покажу світлину коробки:


Роботу над моделлю я почав вже, мабуть, 2 тижні тому. Попередньо я багато розглядав виливки і мріяв про цей простий проект. Але я помилявся. По-перше, якість виявилася не такою чудовою, як я думав. По-друге, збірка цього броньовичка не така вже й проста, але про це згодом. Наступне фото показує верхню частину корпусу, який складається з двох частин:


Зверніть увагу на отвір позаду. Це досить прикрий дефект: з нижньої сторони цієї деталі є дві дірочки для направляючих штифтів на нижній частині корпусу, але вони якимось чином вийшли наскрізь! Так як половинки корпусу прилягають не дуже точно, то я відрізав направляючі і зашпарував ці отвори (на світлині все ще в процесі, тому в поверхні ще видно дірку). Але це не все. Зверніть також увагу на нюти (хто не знає: заклепки). Деякі джерела кажуть, що так як німці здебільшого зварювали броню, то було виготовлено менше тисячі 251-х з нютованими корпусами. І дійсно, я знайшов світлину машини з нютами. Але на моделі вони додають мороки, бо через те, що деталі були дибільно прикріплені до виливків я не міг не затерти декілька нют, коли вирівнював поверхню після вирізання корпусу. Це добре видно на фото, саме навколо великої дірки. Доведеться ці нюти відновити і я вже, здається, вигадав як, але про це в іншому дописі.


Дааалі. Як я вже почав, модель не така проста, як здається. Відмінність між нею і, скажімо, танком в тому, що тут є видимий інтер’єр. І одразу проявляється дуже загальне в моделюванні явище, яке я назвав конфліктом між склеюванням і фарбуванням. Це досить просте але фундаментальне явище яке впливає на процес роботи над моделлю. Уявимо собі дві деталі, які треба з’єднати і пофарбувати в різні кольори. Так ось, справа в тому, що бажано їх спочатку з’єднати, а потім пофарбувати. Але може статися, що в з’єднаному стані пофарбувати їх дуже важко. Якщо ж фарбувати окремо, то потім важко клеїти (або фарбувати так, щоб клеїти було не важко). Інтер’єр бронетранспортерчика це саме такий випадок. Через форму корпуса фарбувати його було б проблематично після склеювання половинок. Коротше, я вирішив спочатку фарбувати всередині, потім клеїти, а потім фарбувати зовні. Пластмаса цієї моделі не дуже дружить із фарбою, тому я заклеїв певні місця стрічкою і наклав ґрунтовку:


На останній світлині все вже пофарбовано:


„Кабіна“ навколо водія пофарбована пензликом і різницю між нею і рештою салону, який пофарбовано аерографом, можна добре розгледіти. Насправді два сидіння попереду теж мають бути кольору шкіри, як і довги „лави“ пасажирів, але я не хотів маятися, бо їх все одно майже не видно. Наступний крок — склеювання половинок корпусу. Побачимо як це пройде, там збіг не дуже точний, особливо це буде помітно по ребрах опуклості задньої частини корпусу.

4 коментарі:

Mavisson сказав...

Чесно кажучи не зовсім зрозумів що за дефект і які направляючі ти відрізав, але вцілому те що є вже непогано виглядає.:)

Савеленко сказав...

Ну подивись на останнє фото. Там дві зашпаровані дірочки в верхній половинці. А в нижній були штифти, які мали в ті дірочки входити, от їх я і відрізав.

Mavisson сказав...

Тобто ті штифти були криві і корпус нерівний вийходив? Хм. Це все змінює.:)
Дякую за пояснення.

Савеленко сказав...

Вони не те щоб криві були, вони були на кривому місці :)